1 Коли настала П’ятдесятниця, всі вони зібралися разом у одному місці.

2 Несподівано з неба долинув звук, подібний до завивань лютого вітру. Він заповнив увесь будинок, де були апостоли.

3 Вони побачили щось подібне до язиків вогню, що осіли на кожному з них.

4 І всі вони сповнилися Духом Святим, та почали говорити іншими мовами, бо Святий Дух дав їм таку здатність.

5 У той час побожні юдеї з усіх країн світу жили в Єрусалимі.

6 Коли пролунав цей звук, зібрався великий натовп, і всі люди дивувалися з цього, бо кожен із них почув свою рідну мову.

7 Люди були вражені. Вони здивовано перепитували один одного: «Чи всі ці люди, які розмовляють, не ґалилеяни?

8 Як же могло таке статися, що тепер кожен із нас чує від них свою рідну мову?

9-11 Серед нас же тут парфяни, мидяни й еламіти! Тут мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту і Азії, Фриґії та Памфилії, з Єгипту і лівійських земель поблизу Кирени, гості з Рима, як юдеї, так і новонавернені, критяни й араби. Ми всі чуємо, що ці люди говорять про величні Божі діла нашими рідними мовами!»

12 Усі присутні були здивовані й збентежені, та все перепитували одне одного: «Що б це могло означати?»

13 А інші навпаки, насміхалися з них, говорячи: «Вони випили надто багато вина».