10.02.2018. Гості з Польщі

Уже вкотре на суботньому молодіжному богослужінні наша церква радо приймала гостей. Цього разу нас відвідали брати по вірі з Польщі. Також у зібранні прийняв участь 3-й Молодіжний хор. 

Напочатку коротку промову сказав брат з с. Полиці. Він підкреслив на тому, що дуже важливо просити у Господа, щоб Він дав саме зрозуміти, а не просто почути те, що буде говоритися, просити, аби Дух Святий відкрив істинне розуміння усього, що буде промовлятися. Опісля звершилася молитва за богослужіння, що мало відбуватися, і хор звернувся до Бога у псалмі з проханням "научати, щоб дякували". 

Другим проповідував гість. У своїй промові він роздумував про сумління в Дусі Святому. Кожний має сумління. Та є ще й сумління в Святому Дусі. Апостол Павло пише (Римлянам 9:1) : "Истину говорю во Христе, не лгу, свидетельствует мне совесть моя в Духе Святом". Сьогодні кожен християнин повинен мати у собі таке сумління - сумління, в якому чути голос Бога, яке промовляє в ті часи, коли потрібно говорити, і промовляє так, як навчає Господь. Ось таку совість треба мати у своїх серцях  - совість, через яку зміг би говорити Бог, щоб коли ти прийдеш на служіння і прихилиш коліна перед Всемогутній Господом, Небо відкривалося (в дух. роз.), щоб твої думки і твоє сумління були чисті. 

Після цієї проповіді сестра Людмила розказала вірш "Взвесиш совершенство на весах", Килюшик Алла заспівала гарну пісню "Далеко, далеко..." і ще один брат з гостей сказав коротеньку промову. Опісля церква прославила Бога у загальному псалмі і за кафедру запросили також гостя. Він говорив про те, що життя християнина обов'язково має бути святим. Не може бути так, що вчора ти грішив так, сьогодні робиш не краще, завтра займатимешся розпустою, а потім підеш на зібрання перед Боже Лице, показуючи себе хорошим християнином, і в тебе все буде добре. Так ніколи не буде. Що спільного у грішного з праведним? 

Після промови хор під акомпонемент фортепіано прославив Бога у пісні "Бог великий и Святой",  сестра Оксана прочитала вірш "Іди за Мною" і гурт дітей сім'ї Буланів заспівав пісню "Дайте мені крила". Останнім проповідував ще один брат-гість. У його промові закликалося прийти до Ісуса. Ти не маєш у свому серці миру? А, можливо, ти відчуваєш, що живеш, немов у неволі? Бажаєш звільнитися, а не можеш? Прийди до Христа. Він заплатив велику ціну за те, щоб ти мав свободу. Лиш попроси Його про це, зроби один крок Йому назустріч, і Він зробить десять.

11.02.2018. Неділя, ранок

На ранковому богослужінні у нашій церкві відбулося вручення атестатів випускникам недільної школи. У зібранні узяв участь Старший хор, також хорошими промовами послужили місцеві брати-проповідники. 

Особливо змістовною, тематичною проповіддю поділився з присутніми Коток Віталій. Його запросили за кафедру після другого загального співу. Брат говорив на таку, на перший погляд, не дуже потрібну для церкви тему, як "Піар". Але це лише на перший погляд. Взагалі, що таке піар? З англійської мови вираз "P.R" перекладається як зв'язки або ж відносини з громадськістю. По-простому, піарити означає рекламувати, просувати в маси (себе або когось). Усім відомо, що існує "білий" і "чорний" піар. "Білий" піар - коли хтось заявляє про себе, прагнучи двосторонні (вигідні для обох) бізнес-стосунки. "Чорний" піар - це коли людина, що займається саморекламою, прагне від цього якоїсь вигоди лише для себе або хоче цим підняти свій авторитет. Отже, на піар можна дивитися з двох сторін. Церква Божа дедалі частіше стикається з необхідністю будувати зв'язки з суспільством. Часто нас запрошують на різні заходи, дозволяють брати участь у них; та й ми теж доволі часто проводимо певні свята не тільки в межах церкви. Все це можна оформити в те, що ми, так чи інакше, заявляємо про себе. Як же правильно це робити? І в чому є небезпека? А в тому, що між духовним і тілесним є дуже-дуже тонка межа. Будь-який хороший захід має справу з славою, хвалою і подякою. Кожному приємно, коли його хвалять, йому дякують, його підносять. Коли у таких ситуаціях ти не попильнуєш, може статися так, що славу, що належить Всевишньму Богові, ти забереш собі. Цього хоче людська гордість - для неї важливо бути "на висоті". Але Боже Слово навчає (Луки 17:10), що ми є Божі раби. Отож, коли ми щось зробимо, то маємо сказати : "...ми нікчемні раби, що зробили лиш те, що повинні зробити були". Для прикладу, я впевнена, було би доволі смішно, якби посудина, яку зробив гончар, почала б казати: "Це все я сама створила! Я така вміла, я достойна похвали, я, а не майстер-творець, я..., я...". Ми повинні чітко усвідомити, Кому належить вся хвала і слава. Це хороша теорія, але потрібна практика. Отже, коли будемо проводити певні заходи, відкриття, свята, які будуть стосуватися саме проповіді Благої Звістки, і вони будуть вдало і гарно проходити, не забуваймо, Хто за цим стоїть - Той, Хто нам це все дав, Хто нас спас, Хто нас веде й направляє; ми не маємо ніякого віношення до цього, ми лише "нікчемні раби", і робимо те, чого хоче Пан. 

Наприкінці богослужіння, після останньої промови Шаха Володимира та загальної молитви, до слова запросили директора недільної школи, Коваля Дмитра. Спочатку він коротко пояснив, чому саме посередині навчального року відбувається закінчення навчання та вручення атестатів. Опісля брат зачитував імена випускників - їх було 12 -, а пастор Станіслав вручав їм свідоцтва. Молитву за них звершив Овечко Ігор.

11.02.2018. Неділя, вечір

На вечірньому богослужінні у нашій церкві послужив співом, віршами та проповідями чудовий молодіжний хор з Ковеля. 

Перша промова була сказана Журавським Леонідом. У ній звучав заклик до того, щоб мати у своєму серці "дух милосердя, всепрощення та любові" - лише цим повинна керуватися внутрішня особа кожного християнина. 

Після загальної молитви хор прославив Господа у псалмі "Голосом моїм взиваю до Господа" і до слова запросили брата-гостя. Він говорив про те, що саме становить дуже велику небезпеку для християнина. Що це може бути? Звичайно, гріх. Надзвичайно небезпечно для духовності християнина є те, коли він допускає у своє серце думки про гріх, а згодом і продає його гріху. Можливо, ми щось десь побачили, щось нам не сподобалося - і все, у нашому серці вже відбувається щось недобре. Але в Біблії є чіткі настанови про те, що робити в таких випадках і як з цим боротися. Буття 5:7 : "....а коли недобре [робиш], то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти МУСИШ НАД НИМ ПАНУВАТИ". 

Далі хор прославив Господа у псалмі "Величні і дивні діла Твої" і сестра розказала чудову і "сильну" поему "Гефсимания", у якій закликалося довіритися Богу і  в тяжких ситуаціях життя вміти сказати: "Нехай буде воля Твоя, не моя". Також прозвучала гуртова пісня "Раскажи про свою печаль". Наступний проповідував брат з хору. Головною думкою його промови були слова: "За своє життя я зрозумів, що не можу служити моєму Богові якось половинчасто, не можу Його справу робити нестаранно, якось так, аби зробити, не прикладаючи особливих зусиль. Мій Бог віддав за мене найдорогоцінніше, що мав - Своє життя. Саме через це ВСЕ моє життя має належати моєму Господу Ісусу Христу. Цього хоче Бог. Він не хоче, щоб ми любили Його якось наполовину, щоб ми думали про Нього лише наполовину, щоб наше серце було поділене для Нього. Усі наші думки, УСЕ серце та життя віддаймо нашому Спасителю. 

Опісля прозвучала хорова пісня "Он Царь стихий",  гурт з хору прославив Бога у чудовому псалмі "Посмотри на небо" і хор знову виконав пісню. Далі ще один гість сказав проповідь, у якій закликав церкву бути єдиною у всьому для того, щоб могти спільно протистояти проти гріха, всякого беззаконня та диявола і його слуг. Після цього прозвучало дві хорові пісні, в перервах між якими сестра з хору прочитала вірш. Закінчував богослужіння брат-гість.

Діана Павлусь