07.04.15 Благовіщення 

Вранці та ввечері у служінні взяв участь Старший хор.

Благовіщення діві Марії

РОЗДІЛ 1

26-27 Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.
28 Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».
29 Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.
30 І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.
31 Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.
32 Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.
33 Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».
34 Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»
35 Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.
36 І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!
37 Немає нічого неможливого для Бога”».
38 Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.

09.04.15 Чистий четвер (Пасхальна вечеря Ісуса Христа)

У служінні Хліболомання (Вечері Господній) взяв участь 2-ий Молодіжний хор.

17 У перший день Опрісноків учні підійшли до Ісуса і запитали: «Де накажеш нам приготувати Тобі пасху?»
18 Він відповів: «Підіть у місто до такого-то і скажіть йому: 'Учитель говорить: час Мій близький, в тебе справлю пасху з учнями Моїми'».
19 Учні зробили, як Ісус звелів їм, і приготували пасху.
20 Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учнями;
21 і коли вони їли, сказав: «Істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене».
22 Вони дуже засмутилися і почали говорити Йому, кожний з них: «Господи, чи не я?»
23 Він же сказав у відповідь: «Хто опустить зі Мною руку в чашу, той зрадить Мене.
24 Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тій людині, котра Сина Людського видасть. Ліпше було б такій людині не народитися».
25 А Іуда, зрадник Його, запитав: «Чи не я, Вчителю?» Ісус відповів йому: «Ти сказав».
26 Коли вони їли, Ісус взяв хліб, поблагословив, поламав і, роздаючи учням, сказав: «Прийміть, споживайте, це — тіло Моє».
27 І, взявши чашу, подякував, подав їм і сказав: «Пийте з неї всі,
28 бо це — кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
29 Кажу вам, що відтепер не буду пити від плоду цього виноградного, аж доки не буду пити з вами знову в Царстві Отця Мого».
30 І, відспівавши, вони пішли на гору Оливну.

12 А першого дня Опрісноків, коли приносили пасхальну жертву, учні Ісуса спитали Його: «Де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти пасху?»
13 І Він посилає двох учнів Своїх і каже їм: «Ідіть у місто, і там зустріне вас чоловік, котрий буде нести глечик води; ви ідіть за ним.
14 І куди він увійде, скажіть господареві дому: 'Учитель питає: де кімната, в якій Я міг би спожити пасху з учнями Моїми?'
15 І він покаже вам велику, прибрану і готову світлицю; там приготуйте нам».
16 І учні Його пішли, і прийшли в місто та й знайшли все так, як Він сказав їм; і вони приготували пасху.
17 А ввечері Він прийшов з дванадцятьма.
18 І коли вони возлежали і їли, Ісус сказав: «Істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі Мною, зрадить Мене».
19 Вони ж засумували і говорили Йому один за другим: «Чи не я?» І другий: «Чи не Я?»
20 Він же сказав їм у відповідь: «Один з дванадцяти, який вмочає зі Мною в чашу.
21 Та Син Людський іде, як написано про Нього, та горе тій людині, через котру Син Людський видається. Краще було б для людини тієї і не народжуватись».
22 Коли вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, поламав і дав їм, кажучи: «Прийміть і їжте, це є Тіло Моє».
23 І взяв чашу, і, подякувавши, подав їм; і пили з неї всі.
24 Ісус сказав їм: «Це є кров Моя Нового Завіту, яка проливається за багатьох.
25 Істинно кажу вам: Я вже не буду пити від плоду виноградного до того дня, коли буду пити знову в Царстві Божому».
26 І, відспівавши, вони пішли на гору Оливну.

7 Настав день Опрісноків, коли належало приносити пасхальну жертву.
8 І послав Ісус Петра та Іоанна і сказав: «Ідіть і приготуйте нам пасху, щоб ми спожили».
9 Вони ж запитали Його: «Де хочеш, щоб ми приготували?»
10 Він відповів їм: «Ось, як будете входити в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; йдіть за ним у дім, в який він увійде,
11 та й скажіть господареві дому: 'Учитель питає тебе: де кімната, в якій Мені їсти пасху з учнями Моїми?'
12 І він покаже вам велику світлицю, і там ви приготуйте паску».
13 Вони пішли і знайшли все так, як Він сказав їм, і приготували пасху.
14 А коли настав час, Він розліг і дванадцять апостолів з Ним.
15 І сказав їм: «Дуже бажав Я їсти цю пасху з вами перед Моїм стражданням,
16 бо кажу вам, що вже не буду їсти її, поки вона не звершиться в Царстві Божому».
17 І, взяв чашу, подякувавши, сказав: «Прийміть її і поділіть між собою,
18 бо кажу вам, що не буду пити від плоду виноградного, доки не прийде Царство Боже».
19 І, взяв хліб і подякувавши, розламав і дав їм, кажучи: «Це тіло Моє, яке за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене».
20 Так само взяв чашу після вечері, промовляючи: «Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається.
21 І ось рука зрадника Мого зі Мною за столом.
22 Проте Син Людський іде, як Йому призначено, але горе тій людині, яка Його видає!»
23 І вони почали запитувати один одного, хто з них мав би це зробити?
 

1 Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що прийшов Його час перейти з цього світу до Отця, показав на ділі, що, полюбивши Своїх, котрі в світі, полюбив їх до кінця.
2 І під час вечері, коли диявол вже вклав у серце Іуді Симонову Іскаріоту, видати Його,
3 Ісус, знаючи, що Отець віддав усе в руки Його, і що Він вийшов від Бога і відходить до Бога,
4 встав з вечері, зняв з Себе верхню одежу і, взявши рушник, підперезався.
5 Потім налив води в умивальницю і почав обмивати ноги учням і витирати рушником, яким був підперезаний.
6 Підходить до Симона Петра, а той каже Йому: «Господи, Ти митимеш мені ноги?»
7 Ісус сказав йому у відповідь: «Те, що Я роблю, ти не розумієш тепер, але потім зрозумієш!»
8 Петро каже Йому: «Ти не вмиєш ніг моїх повік!» Ісус відповів йому: «Якщо Я не вмию, ти не матимеш частки зі Мною».
9 Симон Петро говорить Йому: «Господи, не тільки ноги мої, але й руки і голову!»
10 Ісус сказав йому: «Обмитому треба тільки ноги обмити, бо він чистий увесь; і ви чисті, та не всі».
11 Бо Він знав Свого зрадника, і тому сказав: «Не всі ви чисті».
12 Коли ж Він обмив їм ноги і надів одежу Свою, то знову возліг і сказав їм: «Чи знаєте, що Я зробив вам?
13 Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо Я Той і є.
14 Отже, коли Я, Господь і Учитель, обмив вам ноги, то і ви повинні мити ноги один одному.
15 Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам.
16 Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший від того, хто послав його.
17 Коли це знаєте, то блаженні ви, коли виконуєте.
18 Не про всіх вас кажу; Я знаю тих, кого вибрав, але щоб збулося Писання: 'той, хто їсть хліб зі Мною, підняв на Мене п'яту свою'.
19 Тепер кажу вам, перше ніж це збулося, щоб коли збудеться, ви увірували, що це Я.
20 Істинно, істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!»
21 Сказавши це, Ісус стривожився духом, засвідчив і сказав: «Істинно, істинно кажу вам, що один з вас видасть Мене!»
22 Тоді учні озиралися один на одного, не розуміючи про кого Він говорить.
23 Один з учнів Його, котрого Ісус любив, возлежав, прихилившись до грудей Ісуса.
24 Йому Симон Петро дав знак, щоб запитав: «Хто той, про кого Він говорить?»
25 Він, прихилившись до грудей Ісуса, запитав Його: «Господи, хто це?»
26 Ісус відповів: «Той, кому Я, вмочивши, подам кусок хліба». І, вмочивши кусок, подав Іуді Симонову Іскаріоту.
27 Після цього куска, увійшов у нього сатана. Тоді Ісус сказав йому: «Що робиш, — роби швидше!»
28 Але ніхто з тих, що возлежали, не зрозумів, про що Він сказав йому.
29 А поскільки в Іуди була скринька з грошима, то деякі думали, що Ісус сказав йому: «Купи, що нам потрібно на свято, або щоб дав щось убогим».
30 Він же, взявши кусок, негайно вийшов. Була ж ніч.
31 Коли ж він вийшов, Ісус сказав: «Нині Син Людський прославився, і Бог прославився в Ньому.
32 Коли Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, і скоро прославить Його.
33 Діти, не довго вже бути Мені з вами! Ви будете шукати Мене, але, як Я сказав іудеям: 'Куди Я йду, ви не зможете прийти', так і вам Я кажу тепер.
34 Нову заповідь Я даю вам: любіть один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного!
35 По тому пізнають усі, що ви учні Мої, коли будете мати любов між собою».

23 Бо я від Господа прийняв те, що і вам передав, що Господь Ісус у ту ніч, в яку виданий був, взяв хліб,
24 і подяку віддав, розламав і сказав: «Візьміть, їжте — це тіло Моє, яке за вас ламається; це робіть на спомин про Мене».
25 Так само і чашу після вечері, і сказав: «Чаша ця — Новий Завіт в Моїй крові; це творіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене».
26 Кожний раз, як їсте хліб цей і п'єте чашу цю, — смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде.
27 Тому то, хто буде їсти хліб цей і пити чашу Господню недостойно, буде винний супроти тіла і крові Господньої.
28 Нехай же людина випробує себе і так нехай їсть цей хліб і п'є з цієї чаші.
29 Бо хто їсть і п'є недостойно, той їсть і п'є осудження собі, не роздумуючи про тіло Господнє.
30 Через це багато між вами немічних та хворих, і чимало вмирає.
31 Коли б ми судили самі себе, то не були б судимі.
32 Будучи судимі, караємось від Господа, щоб зі світом не були засуджені.
33 Отож, брати мої, коли сходитесь на вечерю, чекайте один одного.
34 А коли хто голодний, нехай їсть вдома, щоб ви не сходилися на осудження. Інше ж влаштую, коли прийду.