20.04.19 Субота

Служіння провів 3-й Молодіжний хор.

21.04.2019. Неділя, ранок

Двадцять першого квітня наша церква відзначала радісне християнське свято - В‘їзд Ісуса Христа в Єрусалим. Це історія про те, як Син Божий входив до міста, де його повинні були зрадити, видати на смерть і вбити. Ісус знав про все, що чекало Його попереду, але не зупинився, не повернувся назад: Він звершував волю Отця. А в Єрусалимі Його чекав народ, який ні про що не здогадувався... З хвалою на устах, піснями та словами прославлення вони зустрічали Ісуса... Чекали з пальмовим віттям та одягом, що стелили по дорозі... Все місто славило Христа як Царя. Ісус отримав частинку людської хвали, хоча й достойний набагато-набагато більшої. 

Через більше двох тисяч років після тієї події у нашій церкві люди, згадуючи ці всі події, також славили Бога. Благословенними піснями та віршами послужив Чоловічий хор. Піднесеними промовами надихали слухачів місцеві служителі. 

Напочатку говорив Милтанов Станіслав.  Він згадав те, що в день в‘їзду Ісуса в Єрусалим, коли все місто раділо та славило Його, Сам Христос плакав. Він бачив наперед все, що повинно відбутися. Він знав, що без Його страждань, які чекали на Нього в місті, ніхто не зможе спастися, без Його воскресіння - ніхто не воскресне. І Ісус пережив все ради нашого спасіння. 

Після першої проповіді та молитви хор заспівав акапелло піднесений псалом «Отче наш», брат Вадим розповів ідеальний, влучний вірш «Это нада пройти...» і гурт прославив Господа піснею  «Вдали от Бога я блуждал». 

Другим для промови вийшов Коваль Дмитро. Він закликав жити так, як повинні жити ті, хто з нетерпінням очікує Другого приходу Месії: нехай наші вчинки будуть змотивовані очікуванням Христа, щоб інші люди, які не живуть за Божими законами, бачили в нас це чекання, бачили в нас Ісуса, який ось-ось гряде, й самі, можливо, приходили в певний страх, йшли до Бога та жили з ним також. А ми, християни, живімо в радісному і, разом з тим, богобоязненому чеканні, щоб Другий прихід не застав нас зненацька. Будьмо відповідальні та чітко усвідомлюймо той момент історії, в якому живемо, ставмо правильні цілі згідно Божих повелінь та виконуймо їх. Нехай ніхто не прагне до того, що є неприємним для Бога, до того, чого Бог не хоче, бо немає нічого гіршого для людини, як бути далеко від Божої волі, жити не за Його планом, не для Нього. 

Опісля звучали хорова пісня та загальний псалом. Наступним проповідь сказав Стецюк Валерій. 

Після хорового псалму «Помни, око Моё над тобою» брат Михайло прочитав чудову поезію «Благодарение Агнцу» і дует братів з хору благали Бога за благополуччя України у чудовій пісні «Я за тебе молюсь, Україно» 

Благословенне зібрання закінчував промовою та молитво Журавський Леонід.

Після служіння на членській бесіді відбулися вибори дияконів. Церква обрала Ващишина Андрія, Кухарця Олександра, Сніжка Олександра, Ярошика Богдана та Ярошика Віталія.

21.04.2019. Неділя, вечір

Увечері славословили Господа учасники Старшого хору. Словами Божої науки ділилися місцеві брати-служителі. 

Першим проповідь говорив Гейко Степан. Напочатку він зачитав текст з Біблії  Псалом 24:3-4: «Хто зійде на гору Господню, і хто буде стояти на місці святому Його? У кого чисті руки та щиреє серце, і хто не нахиляв на марноту своєї душі, і хто не присягав на обману...».  На основі цього віршу проповідник зауважив, що після покаяння головне завдання людини на землі - правильно жити, так, щоб бути чистим серцем і мати відвагу стояти перед Господнім Лицем, молитися до Нього з проханнями й отримувати відповідь. 

Після промови були молитва, вірш сестри й надвеличний псалом хору «О, хто ж є Той Цар Слави», а також вірш брата... У кожному виступі відчувалася дія Святого Духа й те, як Він ніжно але наполегливо промовляв до Своїх дітей. Як і кожного служіння, Господь хотів нагодувати прихожан духовною їжею, хотів, щоб ми духовно наситилися, набралися сили надалі для побожного життя або ж перевірили себе, чи не зійшли ми зі стежини до Неба. 

Другим за кафедру вийшов Яковенко Володимир. У своій промові брат роздумував над тим, що означає свято в’їзду Ісуса в Єрусалим для нас, християн XXI століття. Здавалося б, ну який тут зв’язок між нами і цим святом? Та ні,  кожен його елемент - чи то каміння, слава, віття, одяг чи гора - все це образи для нас. 

Опісля прозвучав чудовий вірш сестри з хору «Навстречу Иисусу город вышел» і Бог благословився у псалмі  «Не смолкнет».

Розпочинаючи другу половину зібранння, церква прославила Господа у натхненному псалмі «Величає Тебе душа моя». Наступним говорив Бойко Степан. Головною думкою його проповіді був заклик цінувати можливістю відвідувати Божий Дім. 

Далі сестра щиро поділилася з присутніми віршем «Возвратить нам года не под силу», після чого хор у прекрасній пісні «Хоч старе серце» продовжив тематику розказаної поезії. 

У цьому співі звучала непідробна, справжня віра й надія на вічну молодість душі в Ісусі Христі. 

Наостанок проповідувати вийшов Овечко Ігор. Говорячи Слово, він опирався на текст Луки 17:1-2: "...Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але ГОРЕ тому, ЧЕРЕЗ КОГО приходять вони! Краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одного з малих цих!". Брат Ігор поділився зі слухачами актуальними для християн усіх часів, натхненними Божим Духом повчаннями, звертався із засторогами та закликав бути обачними у кожному слові, вчинкові, щоб не бути винним у чиємусь гріху. Як на мене, то я наполегливо рекомендувала б кожному послідовнику Христа послухати цю промову онлайн та зробити власні, корисні духовному росту висновки.

Діана Павлусь