30.12.2017. Молодіжне богослужіння

У суботньому молодіжному богослужінні прийняв участь наш не так давно створений, проте вже немалий за складом Підлітковий хор. Його учасники благословили присутніх прекрасними віршами, хоровими та гуртовими співами, багатьма сильними проповідями ще молодих, але міцних у вірі братів. 

Напочатку хорошу проповідь сказав Касюдик Ілля. Він наголосив на тому, як надзвичайно важливо отримати Боже благословіння на своє життя. Іноді нам потрібно відкинути свої мрії, бажання, плани без Бога, які, можливо, складені вже на багато років вперед, і просто прийти перед Боже Лице, розказати Йому про те, що є в тебе на серці та в думках, а Господь знає що тобі потрібно, і обов'язково дасть. Проте іноді не так все просто. Буває так, що Бог ставить тебе на коліна: Він підносить тобі різні проблеми, випробування для того, щоб ти вимолював у Нього своє благословіння. Адже Він так бажає дати його тобі, те Своє Батьківське благословіння, щоб ти, крокуючи стежкою життя, йшов впевнено, знаючи, що з тобою йде Боже благословіння. Після промови брата була звершена молитва. Далі хор заспівав під акомпонемент фортепіано пісню "Господу вверяюсь" і гурт з хору у псалмі "Як би ти знав, як много важить слово" розказав про те, як багато значить кожне сказане слово. 

Опісля сестри з хору розказали декілька віршів, звучали короткі, проте влучні промови молодих братів. Також потрібно сказати про виконаний сестрами з хору Світланою та Діаною псалом "Як олень прагне", що був про проспіваний у музсупроводі флейти та фортепіано.

31.12.2017. Заповідь Господня

На ранковому недільному богослужінні у нашій церкві звершалася Заповідь Господня. У ній взяли участь Старший хор, брати-служителі та присутні. Це було чудове зібрання, у якому, без сумнівів, був присутній Господь. Напочатку промову говорив Лінник Володимир. Головною думкою його проповіді був заклик: "Подивись на Голгофу - звідти приходить прощення; подивись на Жертву Христа, і яд гріха, що є в тобі, втратить свою силу". Опісля була звершена молитва, хор заспівав пісню "Уходят годы, уходят люди"  і сестра розказала вірш "Схиляюсь перед Тим, Кого люблю". Далі коротко сказав проповідь Шепетько Борис, хор прославив Бога за Його Жертву у псалмі "Все согрешили" і за кафедру вийшов Милтанов Станіслав. Він говорив, що часто християнин носить у своєму серці тягар непрощення своєму ближньому  і не може йому вибачити. Не може, тому що людина за своєю природою завжди хоче підняти себе в очах інших, показати своє Я. Але тим, хто прагне до примирення, Ісус Христос дає ту силу, за допомогою якої в серце знову приходить любов до свого брата (сестри) чи друга і мир. Після проповіді брата Станіслава церква помолилася і останню промову перед Заповіддю сказав пастор Каленик Петро. 

Він роздумував про Вечерю Господню як про Вечерю любові. 

Опісля церква звершила Заповідь Хлібопереломлення. Закінчувалося богослужіння проповіддю Підлісного Валерія.

31.12.2017. Новорічне служіння

Невпинно збігає час. Хвилини складаються в години, години - в дні, а дні перетворюються в роки. Завершився 2017-й. Перегорнулася ще одна сторінка нашого життя. Вона не зникла, а лише перегорнулася, і що було на ній написано, вже ніколи не перепишеш, не виправиш, ніщо туди не допишеш, нового не створиш. Наші дороги, якими ми ходили у цьому році, наші діла - добрі й погані - навіть наші думки - все було помічено і записано у Вічного й Живого Бога. Переддень новоліття - хороша можливість відволіктися від зайвих думок та справ і згадати, як багато вчинив Бог для тебе протягом усього року, як чудово він провадив тебе по земній стежині. Попам'ятай: коли ти від безсилості вже не міг йти, ходив по краю безодні, Хто підкріпляв тебе, Хто Своїм Духом Святим підіймав твій дух й укріпляв тебе? Написано: "...пам'ятай ті дороги, якими провадив тебе Господь". Згадай, що ти завжди мав достаток: кожного дня на твоєму столі лежав хліб та ще й до хліба, твоя шафа наповнялася новим одягом, а твоя комора - різним добром. Це все милість та ласка Божі до нас. Господь посилав тобі все потрібне й беріг тебе, навіть коли ти, можливо, чинив не так, як потрібно було, як написано, що Він наказує сонцю сходити над злими й над добрими. 

Як і завжди, у цей переддень Нового року, тобто в неділю ввечері, у нашій церкві відбувалося новорічне богослужіння. Воно було створене як таке не для того, щоб "відсвяткувати", а для того, щоб, справді, згадати "всі ті дороги, якими вів нас Господь". На ньому говорили сповнені Духом Святим проповідники, що було справді відчутно, звучали наповнені відвертими та щирими словами, а також закликами до великої вдячності перед Творцем проповіді. Одну з таких сказав Яковенко Володимир. Він роздумував на віршем з Писання Івана 14:30, де говориться: "...ибо идёт князь мира сего, но во мне не имеет ничего". Які короткі, але сильні слова, сказані колись Ісусом Христом! "НЕ ИМЕЕТ НИЧЕГО"! Чи можеш ти, християнине, сьогодні впевнено сказати ці слова про себе? В Біблії написано: "Будьте во Мне, как Я в вас". Бути в Христі. Ми йдемо по слідах Ісуса. Це означає, що прийде час, і нам потрібно буде стати на те місце (у дух. роз.), де стояв Він, і сказати ці ж слова: "... ибо идёт князь мира сего, НО ВО МНЕ НЕ ИМЕЕТ НИЧЕГО". Чи зможемо ми відважно та сміливо, знаючи, що це має бути лише істиною, сказати про себе таке? О, як би хотілося, щоб, справді, князь цього світу не мав нічого свого у наших серцях. 

Хочеться, також, згадати й за 2-й Молодіжний хор, який послужив у цьому великому святковому богослужінні. Хористи у псалмах зверталися до Господа з проханням про милість ("Змилуйся, Господи"), славили Господа за Його велич і за те, що Він є "скеля" й надія ("Здесь на Земле", "Всем возвещайте Господню славу" ), прославляли Бога у віршах та гуртових псалмах. 

Що ж, мені теж хочеться дещо побажати тим, хто це читає: "Нехай сторінки книги вашого життя, яка пишеться перед Богом, настільки будуть заповнені справами для Господа, що на них не залишиться місця для диявола".

Діана Павлусь