20.01.2018. Молодіжне служіння

Неможливо сповна оцінити ті дарунки, що дає Бог люблячим Його. Один з таких - велика свобода віросповідання у нашій державі. Ця свобода - це не тільки щонедільні "походи" до церкви. Це можливість спілкуватися з дуже близькими до Бога людьми та дуже "насищатися духовно" від дії Духа Святого через них, з християнами інших країн, спілкуватися з представниками влади та відкрито проводити благословенні богослужіння. 

Саме одне з таких благословенних зібрань відбулося цієї суботи. Ми радо приймали у нашій церкві гостей - наших братів і сестер по вірі з Румунії, які й провели все богослужіння, дуже прослуживши сильними промовами. Також у служінні узяв участь наш чудовий 2-й Молодіжний хор. 

Розпочав зібрання один брат із гостей. Він висловив свою радість бути серед такої кількості дітей Божий і розуміти, що це його сім'я в Ісусі Христі. Опісля брат зачитав 65 псалом, засвідкував про те, як Бог зцілив його від заїкання і дарував чудову мову, і привів церкву до молитви. Далі хор звернувся до Господа у псалмі "Пастирь мой, будь со мной". 

Другим до слова запросили Сергія. Брат розповідав про своє життя. У десять років він через нещасний випадок втратив дві руки. Коли його, маленького, привезли до лікарні після того, що сталося, то лікарі сказали залишити його помирати. Говорили, що він не виживе. Знаєте, що зробив Господь? Він промовив до колишнього директора лікарні, що вже вийшов на пенсію, кажучи, що там-то і там-то є дитина, яка не повинна померти. І цей колишній директор спас малого Сергія. Але цей лікар не був віруючим! Бог використав непокаяну людину. І тут виникає питання: "Як Господь використовує тебе - здорового і сильного, з двома руками, з багатьма Його милостями християнина?" Після цієї події Сергій сім років ходив і казав Тому, Хто ніколи не помиляється: "Ти помилився! Ти забрав руки у порядної людини, а дав їх тому, хто не знає чи не хоче знати, що це таке!" Цілих сім років він хворів, як сам сказав, "на хворобу, яку не зможе визначити ні один лікар. Ця хвороба - це нарікання та невдячність". 

Одного разу брат потрапив на богослужіння, де проповідник сказав: "Бог ніколи не робить помилок - у Нього на все є свій план". На цьому зібранні він покаявся, на ньому ж Бог зцілив його від тієї страшної хвороби - його серце стало вдячним. Тепер брат Сергій має сім'ю. Бог подарував йому руки - його дружину Лідію - та трьох діток. "У моєму серці, - як сказав брат, - не було нарікання та невдячності після того зібрання". А ти, дорогий друже, все ще думає, що тобі чогось не вистачає?? Поживи хоча б один день без рук, спробуй, як це не могти піднести ложку до рота, переодягнутися самому, обійняти своїх дітей чи дружину і т.ін.!!! Тоді ти побачиш життя з іншого ракурсу - тоді ти більше ніколи не будеш невдячним.

21.01.2018. Неділя, ранок

Чудового недільного ранку Бог подарував нам ще одне богослужіння, на якому прославляв Його співом Старший хор. Також у зібранні був присутній гість - Михайло Присяжнюк. 

Напочатку служіння за кафедру вищої Матер'ян Михайло. Він зачитав 2-е Посл. до Коринтян 11:3, де Апостол Павло пише, що переживає про те, щоб його учні в Коринті не відхилилися від простоти в Ісусі Христі. Що таке простота? У додатковій літературі цей термін пояснюється як "скромність, щирість, натуральність, безхитрісність". Проповідник об'єднав це все у слово "нелицемірність". Як часто можна зустріти християн, які думають, що вони живуть простоті. Але чи можна вважати невисокі матеріальні чи фінансові статки душевною простотою? Як важливо не відхилитися саме від простоти в Христі, від тієї справжньої християнської щирості, якої так часто не вистачає нам. 

Після проповіді брата Михайла і молитви хор звершив псалом.

"Господи, споглянь на наш народ", у якому закликав Бога помилувати Україну та її народ. Далі сестра з хору розказала вірш "Почему прихожу, но тебя не найти" і дві сестри заспівали під акомпонемент фортепіано пісню "Скажет слабый: я силён". 

Другим проповідував присутній у нашій церкві Присяжнюк Михайло. Прочитавши Посл. до Євреїв 12:1-..., закликав християн відкинути будь-який гріх, що може обплутувати нас. Коли в людини в серці починає панувати гріх, то там починається плутанина. Тобто немає ніякого порядку в тому серці, а, як наслідок, і на устах людини, і в її житті. Ось тому дуже важливо саме "відкидати" гріх, а дивитися лише на Проводиря, Начальника і Звершителя віри - на Ісуса Христа. 

Опісля сестра Богуслава прочитала вірш і за кафедру вийшов Михайло Отрода. Провідною темою його проповіді були роздуми над книгою Еклезіаста та мудрими і влучними висловами з неї. Далі хор звернувся до Бога у псалмі "Господи, помилуй". Закінчилося богослужіння проповіддю брата  та молитвою.

21.01.2018. Неділя, вечір

На вечірньому богослужінні прихожанами нашої церкви послужив присутній у нас чудовий хор з Луцька. Він благословив слухачів прекрасним, благословенним співом, віршами та не менш хорошими проповідями. Все це, без сумніву, послужило для загального підкріплення та збудування Тіла Ісуса Христа - Церкви. 

На служінні звучало багато гарних промов, але хочеться відокремити лише декілька. Першою є проповідь брата з хору, якому надали слово напочатку зібрання. Зачитавши книгу Єремії 4:8-... та ще кілька місць, він пояснював їх ось як: "Після того, як Неємія повертається з полону і починає відбудовувати своє місто, то, написано, вороги починають перешкоджати і повстають проти цього. Тоді Неємія каже до народу: "Воюйте! Воюйте за ваших рідних і близьких - за батьків, за дітей, за брата і сестру - воюйте за ваше місто!" І коли вони стояли на сторожі, то ворог просто не мав доступу до них - він вже не зміг завоювати їхню місто. І все через те, що вони стали на сторожі, вони були готові воювати. Сьогодні так багато молодого покоління ворог ухопив чи хоче схопити. Церква повинна бути готова до бою, готова воювати до останнього за кожну душу, за кожного брата і сестру. На це церква і призвана. Чому ж сьогодні так багато молоді відходить у цей світ? Чи не задумувався ти, дорогий батьку, чому твоя дитина не є в церкві? Чому ворог забрав, схопив її?  А чи стоїш ти сьогодні в проломі перед Богом за свою сім'ю, чи воюєш за свого сина чи дочку, щоб ворог не вихопив їх, не забрав з-перед Божого Лиця?? 

А чи сама Церква стоїть в проломі?? Вона воює за молоде покоління - за своє насліддя??..."

Дійсно, варто дати відповідь на ці питання хоча б собі. Тоді не буде зайвого "Чому?" - все стане зрозуміли одразу: Ти молишся за свою сім'ю? Так? Тоді не переставай це робити, не лишай місце в проломі пустим. Не молишся і не постишся за спасіння своєї родини? Тоді не питай, чому вони не в Церкві. 

Після цієї промови хор прославив Господа у псалмі "Єдиному Богові слава", сестра розказала вірш і прозвучала ще одна хорова пісня "Господь є захист мій". Далі гурт "Перлина" благословив присутніх гарним псалмом "Щастя вічного раю". 

Другою проповіддю, яку я хотіла б коротко передати, буде проповідь старшого брата, який теж приїхав разом з хором у нашу церкву. Проповідник запевнив присутніх, що в більшості випадках, коли ми щось просимо у нашого Господа, Він хоче нам те чи інше подарувати, Він хоче зцілити чи підкріпити нас. Наш Бог бажає, щоб ми були щасливими. Але ми повинні теж докласти певних зусиль. Якщо Господь показує тобі певні твої недоліки, показує ті сторони твого характеру, що Йому не подобаються, то ти повинен у смирінні зробити те, що просить Бог - повинен дозволити Йому змінити тебе. Але, на жаль, ми часто стоїмо лише на своєму: "Ось те дай, Господи!"... і все. А де послух і смиріння перед Богом? Так, Бог хоче дати тобі те, що ти просиш. Але багато чого залежить від тебе, і вибір саме за тобою. Не опускай руки! Бог вірний, будь вірним і ти.

Діана Павлусь

Міжобласний хор Рівненської та Волинської областей відвідав такі церкви:

в суботу церкву с. Вербче, 

в неділю вранці с. Ромейки, а ввечері - м. Сарни.