18.03.2018. Неділя, ранок

Всемогутній Господь через Свою велику, безкінечну любов та милість до Свого насліддя дарував нам ще один недільний день. Цього сонячною березневого ранку Господь подарував прихожанам нашої церкви ще одне богослужіння для того, щоб прийняти від них достойну жертву хвали та подяки Своєму Богу, нагодувати їх духовною їжею, промовляти до них Своє Слово через учасників зібрання. Цими учасниками на ранковому богослужінні були Чоловічий хор, брати-проповідники та присутній у нас гість, брат Степан Килюшик. 

Напочатку проповідував Троцьковець Олексій. Він закликав присутніх завжди, у будь-яких обставинах життя, де б ти не перебував, поклоняйся лише одному Живому Богу. Брат зауважив, що поклоніння Господу відбувається не тільки тоді, коли ти приходиш у Дім Молитви. Незважаючи на те, що відвідування місця, де проповідується Євангелія, є невід'ємною частиною кожного християнського життя, істинне поклоніння Собі Бог хоче бачити на всякому місці. Написано (Єв. Івана 4:23) : "...истинные поклонники будут поклоняться Отцу в духа и истине, ибо таких поклонников Отец ищет Себе". 

Кому ти сьогодні поклоняєшся? Кому надаєш перевагу, шану, свій час? За всяких обставин життя люби Бога і поклоняйся лише Йому. Читай Писання - там ти знайдеш сліди Христа і дізнаєшся, як правильно жити, як вчинити тоді чи в іншому випадку, як правильно поклонятися. 

Після цієї проповіді та молитви хор звернувся до Бога у пісні "Серце батьківське щемить", благаючи зберегти кожну сім'ю для прославлення Господа, послати єдність та любов між її членами. 

Опісля брат Володимир Вікулов сказав промову  і хор виконав під акомпонемент фортепіано пісню вдячності "Мій Бог, я Тебе люблю". Далі церква прославила Бога у чудовому натхненному другому загальному псалмі "Я в безсмертя іду". Після цього брат Кривко Олег роздумував над тим, якою має бути церква і який внесок у її розвиток повинні робити її учасники. Молитва – ось чим кожен може послужити церкві. А читаючи Боже Слово, вникаючи в нього і роздумуючи над ним, пильнуючи і перевіряючи, чи воно виконується в точності, ми станемо очевидця ми того, як Сам Господь буде корегувати кожного християнина і тоді всю церкву для того, щоб Його Ім'я прославлялося, а ми - утішалися у цьому. 

Після проповіді прозвучав хоровий псалом, брат з хору розказав гарний вірш "А если даже и не так, мы не поклонимся другому богу" і гурт з хору заспівав пісню "Много падал я на пути".  

Для завершальної промови за кафедру запросили гостя, брата Степана Килюшика. Він закликав слухачів пильнувати над своїм серцем та думками, а потім - словами та ділами. Зважай на те, що ти говориш своєму брату (сестрі) і які почуття є у твоєму серці до нього. Думай перед кожним словом, перед кожним вчинком: чи ти благословляєш ближнього, чи чиниш несправедливо щодо нього. А як ти відносишся до нього, як і що ти чиниш ближнім, так будуть робити і тобі.

18.03.2018. Неділя, вечір

Увечері нашу церкву відвідала група з Нововолинська. Її учасники благословили слухачів чудовим співом, віршами, сміливими промовами та навіть свідченнями. 

Напочатку Слово сказав брат з хору. Своєю промовою він заставив слухачів задуматися над тим, який би висновок чи результат мало б життя кожного, якби воно закінчилося прямо зараз. Якщо б потрібно було підвести підсумок твого життя, що б ти тоді згадав, що відразу виникло б у твоїй уяві? Що ти міг би записати у так званий монолог твого життя? Чи є щось таке, чим тобі хотілося б пишатися? А як би чудово було, якби твоїм життям був задоволений сам Бог! 

Після цієї проповіді гості під акомпонемент гітари прославили Господа у псалмі "Хвалебную песню слагаю", в якому розповіли про свою впевненість та віру в те, що Спаситель є завжди зі Своїми дітьми і потішає їх у тяжких життєвих ситуаціях. Далі прозвучали дві гуртові пісні, сестра розповіла чудовий вірш-підбадьорення "Коли серце стискає моє гіркий біль і тривога" і хор заспівав псалом "Моя заветная мечта", у якому нагадав головну ціль життя кожного християнина – Небеса. 

Другим проповідував також брат з хору. Він свідкував про те, як Господь звільнив його від наркотичної залежності, дарував свободу від цього. Там, де не допомогла зміна місця проживання та кола друзів, де безсилі були лікарі, Свою силу, любов та милість проявив Великий Бог. Він дарував не тільки свободу, а й прощення та вічне життя, дозволив бути серед Його народу та свідчити про великі діла Його. 

Опісля брат з хору під акомпонемент гітари виконав пісню "Я вірю в безсмертя душі" і гурт заспівав псалом "Сердце, не плачь", у якому запевнив, що Христос завжди зрозуміє тебе, тобі потрібно лише довірити свої думки та переживання Йому. Далі сестра прочитала поезію "Останнє слово завжди каже Бог" і гості прославили Бога у пісні "Жизнь это море большое, безмерное". 

Слідуючий проповідував брат-гість. У своїй промові він закликав присутніх задуматися над своїми проханнями до Господа та бажаннями. Ти хочеш мати те чи інше? А ти просив це у Господа, шукав Його волі на те? "Сьогодні багато християн, - каже брат, - не можуть навіть... попросити щось у Господа, бо втратили з Ним тісний зв'язок, спілкування". Так, це дійсно важке становище. Але, може, ти просиш щось у Господа, а Він не дає тобі того, і ти запитуєш: "Чому?"  Апостол Яків говорить: "Бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої". Дійсно, інколи наша молитва - це банальні прості прохання про земне, маловажливе. Інколи нам просто не вистачає часу, щоб підняти свій зір до неба - подумати про духовне, вічне, Боже. А це так потрібно для нашої душі. Коли наша молитва буде ревна, на добро, по волі Господа, тоді ми будемо благословенні і отримуватимемо те, про що просимо. 

Після проповіді сестра з хору поділилася з присутніми свідоцтвом про Божу руку в її житті та прославила Христа піснею "Почему я живу на свете". Закінчувалося богослужіння промовою також брата-гостя.

Діана Павлусь