17.06.2018. Ранкове богослужіння

Чудового недільного ранку прихожани нашої церкви отримали від Господа ще один доказ Його любові - ще одне зібрання, ще одна можливість бути у спільності з вибраними Христа, ще одну підставу для того, що бути щиро вдячними Богові за Його милість, що оновилася і цього ранку. Я думаю, усі знають: не завжди так було і не завжди так буде.... 

На цьому служінні нашу церкву відвідали гості - брат з США зі своїми двома синами. Вони послужили нам промовою та трьома бадьорими акапелло псалмами-дуетами "Перед нами життя", "В дикій пустині", "Хочу, Господи, я бути вічно Твоїм". 

Брата-гостя запросили за кафедру після першої промови та  виступів з хору. Напочатку він трохи розповів про себе: брат українець за національністю, але вже 20 років тут не проживає і, як він каже, "не знаю, чи додому приїхав, чи в гостях". Також гість сказав, що на мій погляд, також є важливо: він любить церкву, любить приходити завжди коли є служіння. Це сказано не для того, щоб похвалитися чи "гарно подати себе слухачу". Брат зауважує, що все, що ми маємо, особливо такі великі натхненні Святим Духом зустрічі – Божий подарунок. Ми маємо це з Його руки. І той, хто це розуміє, віддає своє життя Богу і дозволяє Йому управляти ним. Таку людину Господь підтримує та благословляє. 

Також на зібранні хоровим співом, гуртовими піснями та віршами благословив присутніх 1-й Молодіжний хор.

17.06.2018. Неділя, вечір

На другому недільному зібранні християн-п'ятидесятників натхненням для прихожан через спів послужив Старший хор. Також ми раді були бачити в церкві гостей: сестру з Кіровограда, брата Анатолія Килюха та ще одного брата. 

Напочатку поділився Словом Божим та звершив молитву Коваль Дмитро. Опісля хор прославив Господа під акомпонемент фортепіано у псалмі "До Тебе, Боже, руки я здіймаю" та за кафедру вийшов Коваль Анатолій. Він спонукав слухачів задуматися: "А як я чиню в тих випадках, коли мені хтось сказав щось не так, коли мене "зачепили за живе", коли в мене всередині все "закипіло"  і злість та роздратованість можуть "показати себе" в будь-який момент?"  Можливо, ти, як християнин – людина, знайома з Божим Словом – розумієш, ЯК потрібно вчинити у такій ситуації, але ЩОСЬ – щось у твоєму серці – не дає тобі зробити так, щоб рабові, як написано, удосконалившись, стати таким, як Учитель. Якщо ти відчував щось подібне – а я впевнена, що кожна людина, що живе на землі, обов'язково проходить через таке, проте християн Бог закликає боротися з цим – то вірш з Біблії 1-е Петра 1:22 буде цілою навчальною проповіддю особисто для тебе. Там написано: "ПОСЛУШАНИЕМ ИСТИНЕ чрез Духа, очистив души ваши к нелицемерному братолюбию, постоянно ЛЮБИТЕ ДРУГ ДРУГА от чистого сердца". 

Після проповіді сестра з хору підбадьорила слухачів чудовим віршем "У Бога всегда был народ" і хор у музсупроводі фортепіано заспівав пісню про служіння Спасителю. Далі до слова запросили брата-гостя. Він підкреслив, що головна задача братів та сестер по вірі відносно один одного – молитися за своїх ближніх, за тих, з ким ти служив Богу, з ким живеш. НЕ причиняти біль, коли брат чи сестра спіткнулися на дорозі до Неба, НЕ кидати каменем у душу, а, навпаки, у постах і молитвах підіймати. Як часто ми НЕ лікуємо рани один одного. Написано, що носіть тягарі один одного. Носіть, беріть на себе і несіть як свою ношу. Але так часто ми легко причиняємо біль ближньому замість того, що підтримати. Але про Нього написано: "Он трости надломленной не переломит и льна курящегося не угасит"... Це пише Біблія про Христа. А як сьогодні чиниш ти?

Після проповіді гостя брат Анатолій Сидорчук зауважив, що сьогодні святкується День тата і на честь цього прочитав вірш "Есть в месяцах начало и концы..."  

Після другого загального псалму сестра-гостя для слави Бога поділилася свідоцтвом свого життя: розповіла про своє життя і про те, як Господь помилував ії та призвав на дорогу спасіння. 

Далі сестра Світлана з хору під акомпонемент фортепіано послужила піснею "Когда тебе давно за пьятдесят", брат Микола Сокол коротко сказав промову про те, що КОЖЕН християнин важливий на Божій ниві, для Його праці, та сестра з хору прочитала вірш "Любимому Сыну прославленный Царь..." . 

Закінчував богослужіння проповіддю брат-гість Анатолій Килюх. Він підкреслив, що найголовніша місія Церкви на землі - бути світлом для світу. "Бог хоче через Свій народ явити Себе світові", – так чітко сформулював головну ціль християнського життя брат Анатолій. Так, ми, християни, світло для світу, і ЯК ми світимо, так люди й будуть бачити Господа.

Павлусь Діана