16.12.17 Субота

Єпископ Хмельницької області Мурах Ростислав провів семінар для одружених пар. 

17.12.2017. Неділя, ранок

Ранкове недільне богослужіння було дуже багате на Боже Слово. На ньому прославляли Бога псалмами, гуртовими піснями та віршами хористи 3-ого Молодіжного. 

Також на служінні був присутній старший пресвітер Хмельниччини Мурах Ростислав. 

Його запросили за кафедру у другій частині зібрання.  Брат проповідував на тему: "Пустиня у нашому житті". 

Чому в житті християнина дуже часто бувають проблеми? Чому невіруючі люди живуть чудово, в той час як праведники мають на своєму шляху масу негараздів і перешкод? Хіба не повинні Божі діти отримувати від Небесного Отця найкраще? Я думаю, у ваших головах хоча б раз виникало таке питання. 

Давайте подумаємо: як зазвичай пояснюють проблему у християнина? "Гріх",- найперше, що можна почути. Проте, чи всі проблеми в житті ми маємо через гріх? Далеко не всі. "Диявол",- скажуть інші. Але ця причина теж буває істинною вкрай рідко. І так можна вгадувати дуже довго. Що ж Біблія говорить про це? Прочитаємо Луки 4:1. Навіщо Бог  Духом запроваджує Свого Сина в небезпечне для життя місце? Тому що для Ісуса на Землі була приготована величезна місія. 

Якщо в Бога в планах є використовувати нас і вживати як Свою посудину, як Своїх працівників, то він обов'язково проводитиме через пустиню. Перед тим, як Ісус почав звершати чуда, Він отримав хрещення і пройшов через пустиню. 

Можна зачитати в Біблії про будь-якого мужа Божого, що його Господь використовував, і всі вони були проведені через певні випробування. Напевно, людині це не зрозуміти: "Це ж твої працівники, Боже, навіщо?" Бог знає все. Він бачить, що ти ще просто не готовий працювати для Нього. Інколи ж Господь допускає тяжкі обставини в житті для того, щоб наблизити до Себе. І кожен, хто проаналізує свою земну дорогу, згодиться з проповідником. Нам дуже складно залишатися вірними, коли життя легке. Тому Давид пише чудові слова (Пс. 118:71): "Благо мне, что я пострадал, дабы научиться уставам Твоим".

17.12.2017. Неділя, вечір

Навіщо християнам потрібні богослужіння? Здавалося б, для чого витрачати чотири-п'ять годин (якщо не більше) часу вихідного дня, приходити на зібрання посередині тижня, цим самим лишаючи себе відпочинку після роботи, і, взагалі, збиратися разом? Напевно, цей час можна було б провести більш корисно, для себе та свого власного задоволення. Можливо, так і думають нормальні - (але!) духовно мертві люди, люди "з цього світу". Адже кожному народженому згори християнину відомо, що таке зібрання насправді. Це не просто "прийти й послухати" пісню (це можна зробити й дома), не просто помолитися "Отче Наш" з усіма, не просто послухати гарно сказану промову. НЕ ПРОСТО. Богослужіння - це, насамперед, духовна їжа; спілкування. У церкві ми отримуємо "підкріплення" у вірі, тому що маємо можливість спілкуватися з подібними собі - тими, хто теж любить Бога, ходить з Ним і старається догодити Йому. Тут ми одержуємо й силу для перемоги над гріхами, слухаємо чиїсь роздуми, переживання, надихаємося і підбадьорюємось ними. Не варто забувати й про здобуті в церкві наставлення - своєрідні правила дорожнього руху до Небесної Країни. Тим, хто не пропустив ці рядки повз очі, одразу стає зрозуміло, ДЛЯ ЧОГО ж зібрання. О, як важливо вчасно оцінити його, те подароване Богом спілкування з братами та сестрами по вірі, та той достаток духовної їжі, який не завжди був і не завжди, я знаю, буде. 

На вечірньому зібранні ми раді були бачити Гейка Георгія Даниловича, нашого пастора. Він говорив проповідь наприкінці богослужіння. Це була наповнена Словами від Бога промова. У ній закликалося надіятися на Господа і повністю довіряти Христу. Не на себе, не на свої вчинки, - вони як трясовина: грузнеш і грузнеш, не відчуваючи під ногами опори, - а лише на Одного Бога. Ось це і є абсолютна свобода - свобода у Ісусі Христі.

Діана Павлусь