15.04.2018. Неділя, ранок 

Цієї неділі наша церква мала звичайні ранкове та вечірнє богослужіння. У першому прийняв участь 1-й Молодіжний хор, місцеві служителі та гості-проповідники. 

Напочатку проповідував Виговський Сергій. Брат закликав присутніх прославляти Господа і підкреслив на тому, що славити Бога можна не лише співом. Навіть якщо у тебе немає визначних музичних здібностей, у досконалого Бога є багато способів, якими ти можеш Його прославити. Звичайно, найперше, у чому ти може принести Богу хвали - це в співі. Інший спосіб прославлення - гра на музичних інструментах. Але не всім від Бога дані музичні здібності, зате кожному даний його особливий талант. Ти може прославляти Господа особистим свідоцтвом, через свої добрі вчинки та поведінку, бо написано: "...щоб люди, дивлячись на ваші добрі діла, прославили Отця, що на Небі". Після проповіді та молитви хор звернувся до Бога у псалмі "Схиляюсь на колінах", сестра Наталія розповіла чудовий підбадьрюючий вірш "Ты думаешь, Господь не слышит" і гурт з хору прекрасною піснею під акомпонемент гітари проголосив свою живу, справжню віру в Бога. 

У другій частині зібрання до слова запросили брата-гостя. Він засвідчив про великі справи Милосердного Бога в його житті: у нього в житті була така ситуація, що його раптово повністю паралізувало, і він не мав можливості звернутися до лікаря - йому зробили лише один укол, і все, цілий тиждень раптово паралізована людина не отримувала ніякої медичної допомоги. Лікарі знають, що це, зазвичай, закінчується смертю чи інвалідністю. Але його рідні та друзі цього брата безупинно молили Бога про милість, і ось результат - живий та здоровий брат їздить, свідкує та славить про Великого Бога. 

Після цієї промови хор виконав псалом "Чудова благодать". Слідуючий для проповіді вийшов ще один брат-гість. Він розпочав з того, що розповів: у нього в церкві за три дні пасхальних свят покаялося 27 людей. Покаялося і двоє його дітей. Але далі брат замість емоційної радості висловлює "мені страшно". Страшно за їхнє майбутнє. Сьогодні ми живемо у важкий, з одного боку - незрозумілий, непостійний – у страшний час. Люди хочуть змінювати те, що створив Бог, роблять те, що є гидотою перед Господом. Чи є ми сіллю (за словами Ісуса) в такий час? Наскільки наше життя свідчить про швидкий прихід Христа, про нашу живу ВІРУ? А що ми сьогодні передаємо своїм дітям? Чи пронесли ми факел тієї віри, що передати його своїм дітям? Бо чи буде що і наших дітей передати наступним поколінням? Як це важливо!  Чи буде наша жива віра - наш спадок- передана нашим нащадкам? Завдання кожного, хто знайомий з Ісусом - бути сіллю. Бо "если же соль потеряет силу, то чем сделаешь ее соленою? Она уже ни к чему негодна, как разве выбросить ее вон на попрание людям".

Опісля прозвучав дует мами і дочки "Дай мені, Боже, Твої очі" і брат з хору розповів хороший вірш-історію, мораль якого висловилася в останніх словах поезії: "И что Ты сделал в жизни для другого, то сделал это для себя". 

Завершувалося богослужіння проповіддю теж брата-гостя. У ній звучали роздуми про воскресіння Христа і що воно для нас, християн, означає.

15.04.2018. Неділя, вечір 

На вечірньому богослужінні наша церква радо приймала гостей – студентський хор з м. Рівне (церкви "Святої Трійці"), що послужив великим благословінням для прихожан нашої церкви. І псалми, і вірші, і гуртові пісні, а особливо - проповіді – усе свідчило про простоту і щиру віру хористів у те, про що вони співали та розповідали. Натхнення та щирість співаків передалося слухачам, і на вечірньому зібранні наш Господь був прославлений та звеличений, а Його народ отримав обновлення духовних сил для нових перемог в Ісусі Христі. 

На служінні звучало чотири проповіді. У них було виражено і підтримка, і навчання, і наставлення. Хочеться відокремити останню промову брата з хору. У ній брат звертався більше до молоді. Він закликав дітей, підлітків, молодих юнаків та дівчат слухати своїх батьків, шанувати і поважати їх, прислухатися до їхніх порад. На прикладі свого власного життя, на основі власного свідчення проповідник довів, що нікого більш близького, рідного за батьків на Землі немає. "Був час, - каже брат, - що я вважав, що мої батьки найкращі у всьому світі. Мій тато - найрозумніший, найдобріший за всіх людей, а кращої господині за мою маму не знайти. Це правда, я так думав. Але проходив час, і в свої 13-14 років я був вже не завжди згідний зі своїм татом. Я не розумів, чому батько ось тут вчинив так, а ось в цьому випадку він вважає саме так, переконаний саме на цьому, думає ось так, а не інакше. Нам хотілося іти до друзів, на вулицю. А батьки привчали до молитви... І в мої вже 14-15 років доходило до того, що я розповідав татові, як правильно гроші заробляти, як правильно дітей виховувати. Проходив ще час, і я взагалі перестав розуміти своїх батьків, мені здавалося, що вони нічого не знають і не розуміють. Через декілька років я одружився і нам Бог дав четверо дітей. Одного ранку ми проснулися, а всі наші діти підряд дуже сильно захворіли - просто "мліли" на руках. І знаєте, що ми зробили найперше? Ми зателефонували своїм батькам. І чим далі я живу, тим більше я розумію, що наші батьки ВСЕ знали, та ми не все в той час усвідомлювали... Стільки помилок, проблем, стільки утрат, і все через те, що не шанували своїх батьків". Господь нас, молодь, навчає покори. Яким би талановитим ти не був, якщо твої батьки у тебе не в повазі, то ти руйнуєш свою долю. "Якою б духовною не була молода людина, але коли вона не слухає батьків, то програє своє майбутнє". 

Хочеться відмітити також декілька псалмів. Особливо запам'яталася хорова пісня "Хваліте Ім'я Господа" та вірш "Разве плохо для вас то, что я обещаю?". Також хочеться відмітити два гуртові псалми "В саду Гефсиманском" і "В нашій жизни будут подйомы й спуски". В останньому автор закликав при будь-яких обставинах життя не допускати до серця образу та гнів. 

Ще на слухачів справила позитивне враження хорова пісня "О Небо", якій у міні-оркестрі акомпонували скрипка, фортепіано, флейті та гітара. У цій пісні розповідалося про велику славу Господу, яка проллється з уст християн на Небесах.

Діана .Павлусь