12.11.2017. Неділя, ранок
Недільного ранку у нашій церкві відбулося звичайне богослужінні. На ньому співом прославляв Господа старший хор. 
Уся Біблія - це Слово від Бога. Проповіді промовляються на основі цього Слова. З цього слідує, що через їх до слухачів говорить Господь. У кожній з  них говориться про певні, не менш важливі інші Божі істини. З цього богослужіння мені хотілося б передати для читача дві промови. Першою є проповідь Троцковця Олексія. Брат переказав вислів одної відомої людини: "Хто більше всього стоїть на колінах, той міцніше стоїть на ногах". На прикладі слів зі Слова Божого ми вкотре переконуємося, як багато було зроблено великих Господніх справ, коли хтось тримав когось на руках молитви. І через нас, членів помісної церкви міста Вараш, Бог хоче робити свою справу. А Його плани через нас будуть виконуватися лише тоді, коли наші серця наповнятимуться вірою та молитвою, молитвою один за одного, за місіонерів, за служіння, за Божі справи. 
Опісля сестра з хору, немов продовжуючи тему Олексія, розказала вірш " Когда идешь долиной испытанья". 
Наступною проповіддю є роздуми Матеряна Тараса. Напочатку брат зачитав текст з 2-гої книги Хронік 20:13... У цьому місці Біблії написана розповідь про перемогу ізраїльського царя Йосафата над ворожим військом моавитян та амонитян. Ми ведемо духовну війну проти диявола. Найчастіше полем цієї битви є наш розум. Сатана йде на атаку всілякими думками, проблемами, будь-якими способами, тільки б спокусити християнина. І в місці Писання, яке зачитав брат, яскраво показано декілька дуже цінних порад, якими варто скористатися для того, щоб перемогти у своїй духовній боротьбі. По-перше, моліться, перебувайте у пості та читайте Боже Слово. Це надзвичайно важливо. Цар Йосафата скликає весь Ізраїль для посту й молитви за перемогу у війні. Друга, не менш важлива порада, - радьтеся з кимось, діліться своїми душевними переживаннями з тим, кому ви довіряєте. Знайдіть таку людину, тому що якщо ви будете замикатися у собі, ви можете не витримати, зламатися. У ізраїльського царя теж була така безвихідь, але він, написано, "радився з народом". І що ж вони вирішили? Їхнє рішення - це наступне, що потрібно робити: хвалити і славити Господнє Ім'я. Прославляти співом, молитвами. Так, важко робити, коли в тебе проблема, коли думка за думкою атакують тебе немов вогняні стріли, але це потрібно. Лише тоді прийде допомога. Ворог не знатиме що робити: "Що відбувається з цією людиною? Ми всі сили кинули на нього, а він співає". Пам'ятаймо, що ми не одні. Хтось до нас проходив цей шлях, хтось проходитиме опісля. Багато тих, хто бореться. Цими битвами Бог закаляє нас духовно, і лише Йому відомо, для чого це нам у майбутньому.

12.11.2017. Неділя, вечір
Нашу церкву відвідали гості з Тернопільського місіонерського інституту "Серце допомоги". На зібранні були присутні брат Станіслав з дружиною та сестра Віра. 
Богослужіння було розпочато проповіддю брата Володимира Вікулова і загальною молитвою. Опісля хор прославив Бога у пісні "Голос Твой" і  за кафедру вийшов Шах Володимир. Головною думкою його проповіді були слова: "Бути сіллю і світлом у цьому світі - ось головна місія християн на Землі". Від себе хочу додати, що якщо ми не виконуємо цю місію, то навіщо ми живемо християнським життям, навіщо служимо Богу, коли не служимо людям? Після проповіді брата Володимира та хорової пісні сестра з хору послужила присутнім псалмом, у якому запитувала про те, чому дочка Божого народу в сльозах печалі. Невже немає Чудесного Цілителя - Ісуса? Де ти згубив свою віру в Нього та надію?
У другій частині богослужіння до слова запросили гостей. Напочатку загальну коротку розповідь про місіонерство їхнього інститу сказав брат Стас. Він розповів про головні цілі їхнього місіонерського закладу та сформулював мету свого служіння. Далі брат надав слово сестрі Вірі. У своїй промові вона поділилася своїми переживання щодо взагалі початку місіонерської справи. Також Віра розповіла про свою поїздку до Африки і про те, що ця подорож визначила її служіння та життєвий шлях. 
Після цього брат Стас та його дружина поділився своїм досвідом щодо створення сім'ї. 
Опісля хор прославив Бога у псалмі "Господь наш грядёт" і брат Стас знову поділився словом. Він, вже більш широко, розказав про їхнє служіння та благовістя. 
В його оповіді мене дійсно вразило те, що в Африці, у XXI столітті - у час колосальних технологічних відкриттів, життя однієї дитини коштує $2. Ціна однієї вакцини від лихоманки - ціна майбутнього одного життя. 
Це дуже тяжко чути, ще важче зрозуміти, і все ж...
Наприкінці проповіді Станіслав благав молитися за місіонерів. Молитва - це як рука допомоги. Також брат запропонував, що той, хто бажає, може взяти під свою опіку дитя. Життя одного з африканських дітей у день коштує $12. Закінчилося богослужіння загальною молитвою.

Діана Павлусь