04.02.2018. Заповідь Господня

Цього чудового зимового ранку наша церква звершувала Вечерю Господню. У зібранні брали участь місцеві брати-служителі, що приготували для слухачів духовний хліб у вигляді повчальних і підбадьорюючих проповідей. Щирим співом Господу послужив 1-й Молодіжний хор. 

Після першого загального псалму одна хороша промова була сказана братом Володимиром Лінником. Вона спонукала задуматися над своїми молитвами: що у них, як правило, звучить, або ж про що вони? Думаю, що у молитві ми, зазвичай, викладаємо перед Господом якісь свої прохання, бажання, розповідаємо про проблеми і просимо якнайшвидше дати вирішення для них. Так, це не є погано чи неправильно. Але невже наш Бог настільки мало зробив для нас, що ми не віддамо Йому належну хвалу? Чи в змозі ми порахувати усі Його дарунки для нас? О, їх не злічити, навіть якщо списати всі книги на Землі. <<Я,-каже проповідник,-зауважую зі свого життя: і одне просиш, й інше, і те, і те, а потім думаєш: "Скільки ж я Тебе прославив, Господи?" Можливо, життєва дорога настільки втомила тебе, "загнала в куток", і ти не знаєш, де шукати свободу? У книзі Псалмів 49:14 Давид закликає: "Принеси Богу в жертву хвалу..." Не задавай питань. Просто прослав свого Творця. Тоді Слава Божа наповнить тебе, Господь простягне Свою Руку допомоги. Він обіцяє: "...і Я допоможу тобі, а ти  прославиш Мене...">>. 

Опісля хор прославив Бога у псалмі "Обнови, Господь". Далі за кафедру запросили Бойка Степана. Він говорив про зраду. Чи буває, що ми зраджуємо нашого Ісуса Христа у своєму повсякденному житті? Якшо так, то просимо прощення, осуджуючи себе і плачучи перед Богом, чи йдемо на служіння і сміливо простягаємо свою руку до Божої Заповіді? Звичайно, людина є грішною від природи. Вона не може бути ідеально святою. Проте, якщо ти осуджуєш себе за свої гріхи сам, якщо осмислюєш, що вчинив неправильно і благаєш прощення, то, Господь наш є "Бог, що чинить милість". Він прощає тобі, і ти стаєш чистий і святий у Ісусі Христі. Як важливо пильнувати, щоб не стати учасником у Заповіді негідно. 

Після цієї проповіді сестра з хору розказала вірш про любов до Господа, хор заспівав пісню "Один молится Христос" і прозвучала ще одна поезія, яку прочитала сестра Олена. Опісля гурт з хору прославив Бога у псалмі "Становилось темней". 

Далі пастор Станіслав поділився з присутніми проповіддю на тему "З гори на гору". У Єванг. Івана 6:3-... написано про те, як Ісус, дивлячись на п'ять тисяч людей перед Собою і прагнучи їх нагодувати перед тим, як відпустити, запитує у Филипа: "Що ти будеш робити?" Ісус знав, що мав робити. Він лише хотів побачити, що буде робити Його учень. Сьогодні Ісус запитує у тебе : "Що ти будеш робити? Як ти будеш поступати в тій чи іншій ситуації? Де візьмеш гроші? Як будеш лікуватися? На що буде жити твоя сім'я? За що ти купиш хліб? ЯК ТИ БУДЕШ ПОСТУПАТИ? Щось подібне було запитано у Пилипа. Ісус випробовував його. Ісус випробовує і тебе. Як ти вчиниш? Куди звернешся? На кого понадієшся? ЩО ЗРОБИШ?

04.02.2018. Молитва за дітей

Молитва за немовлят - чи не одне з найяскравіших та найбільш пам'ятних подій за цілий місяць у нашій церкві. Цього разу "поповнили наші ряди кількісно, - як зауважив брат Степан, - аж дев'ять маленьких людей". Бог благословив наших братів і сестер по вірі маленькими подаруночками. Він довірив їм їхнє виховання. Це одне з найбільших благословінь Господа; і як важливо, повністю осмисливши усе, бути дуже і дуже вдячним.

На богослужінні прославляв Бога прекрасним співом 2-й Молодіжний хор. Першому надали слово Бойку Степану. Він коротко пояснив, що ми приносимо своїх діточок на молитву для того, щоб церква благала Господа за благословіння всього їхнього життя. Адже воно не таке легке, і без Господа наші діти будуть просто не в змозі пройти по життєвій дорозі. Наприкінці промови брат зачитав чудовий вірш "Берегите своих детей". Далі брати-служителі взяли немовлят на руки і звершили за них молитву. 

Опісля сестра Елла розказала вірш "Конец покажет, Как Ты жизнь прожил" і хор прославив Бога у пісні "Творец миров". Далі коротка промова була сказана братом Андрієм Вікуловим. Після цього церква проспівала загальний псалом і за кафедру вийшов Коваль Дмитро. Він роздумував над такою потрібною, зрозумілою для старших, але не так для молодших у вірі християн, як "Смерть за гріх". Чому для Бога обов'язково потрібно, щоб за гріх винуватець був наказаний саме смертю? Написано: "...бо заплатив за гріх - смерть..." Чому? Ми маємо розуміти, що наш Бог - Досконалий і Спаведливий. І за свій гріх ти повинен принести жертву теж досконалу. Господь розумів, що ніхто з людей ніколи не зможе виконати Його закон або принести досконалу жертву. Він віддав Свого Сина на смерть за гріхи всього людства, і ця жертва задовольнила Його. Ісус Христос був безгрішним, тому Його кров має владу очистити тебе і мене від будь-якого гріха. Ти вже не помреш за свої гріхи, тепер ти вільний від них в Ісусі Христі. Один раз була заплачена величезна ціна - Його кров. У ній ти чистий перед Всевишнім. 

Після проповіді сестра з хору прочитала вірш "Дуб-великан три века рос на склоне", у якому закликалося не падати на духовні дорозі через маленькі проблеми. Коли витримуєш великі бурі, як жаль здаватися в маленьких! Далі прозвучала хорова пісня "Течёт ли жизнь мирно", маленька сестричка розклала вірш і хор ще в одній пісні прославив Господа. Закінчував богослужіння пастор Овечко Ігор.

Діана Павлусь