01.07.2018. Неділя, ранок

У ранковому недільному богослужінні наша церква радо приймала "на гостину" двох братів у вірі  – Сано Гукасяна та брата Акифа. Вони поділилися з присутніми Словом. Співом та віршами служили учасники Старшого хору. 

Після промови брата Степана Бойка та молитви хор послужив псалмом "Отче, я к тебе иду" і віршем "Готов себя, Церковь". Опісля за кафедру запросили брата Акифа. 

Він, ніби продовжуючи тематику вірша, роздумував про останні часи. 

Брат закликав готуватися до зустрічі зі Спасителем, пильнувати над своїм життям і своїм серцем, щоб наша любов до Нього не загубилася десь позаду, щоб ми не охололи в ній. Наприкінці брат наголосив на словах з Писання, де написано, що лише той, хто витерпить все-все до кінця, той СПАСЕТЬСЯ. 

Після промови сестра Світлана розповіла вірш "Ми можем, як Іуда...", який змусив слухачів задуматися над щирістю та справжність свого християнського життя. Далі церква прославила Бога у другому загальному псалмі та для проповіді вийшов брат Сано. Він розповідав про своє служіння на ниві Божій, про те, як і чим вони закликають людей прийти до Бога. Виявляється, вони роздають свіжий хліб та булочки на вулицях для тих, хто не має за що купити їжу. На перший погляд, що тут такого? Але брат Сано підкреслює, що за цим є спасенні душі! І так багато подібних маленьких добрих справ для бідних голодних людей  – і Церква Божа росте. "Потрібно робити Божу працю, поки є ресурси та можливість. Ми всі розуміємо, що не завжди так буде", - сказав брат-проповідник. 

Наприкінці богослужіння останню молитву звершив пастор Каленик Петро.

01.07.2018. Неділя, вечір

На вечірньому служінні Бог також, як і вранці, благословив нашу церкву гістьми. У нас були присутні сім'я  з Кіпру, брати-співаки з США та брат Михайло - професіональний гравець на фортепіано. Особисто я, хоч і непогано розбираюся в цьому, але була щиро захоплена його грою, його вмінням передати кожну нотку, кожен звук так, як того вимагає характер мелодії. Він використовує той талант, який даний йому, для слави Творця, і збільшує небесне багатство для Нього, складаючи свої скарби на Небі. Це вже є маленька проповідь, приклад того, як правильно використати те, що тобі дано, для прославлення Отця. Проте брат Михайло наприкінці богослужіння послужив ще й хорошими роздумами на тему "Що потрібно мати християнину".  Також на зібранні хоровим та гуртовими співом під акомпонемент фортепіано послужив наш чудовий Чоловічий хор – і вийшла ціла спільна програма прославлення братів та сестер в Христі з різних куточків світу. 

Брата з Кіпру запросили до кафедри на початку другої частини богослужіння. Спершу він трохи розповів про своє служіння: працює місіонером у селищі, що знаходиться досить далеко від його місця проживання. Ще брат поділився тим, що Бог звершив у його особистому житті, як підбадьорював, наставляв, допомагав. Також, як розповів брат, йому дуже подобається дуже молитися за інші народи; він навіть отримав обіцянку від Господа, що зможе подорожувати до інших країн і там свідчити про Нього. Частково ця обіцянка вже збувається. "Я дуже слабенька посудина, але Божа благодать є завжди з нами", - каже брат. 

Прочитавши для роздумів Євангелія Івана 21:14-17, проповідник наголосив на тому, що Ісус завжди розуміє людину і говорить, наставляє, працює з нею саме так, як їй буде краще, та використовує ті способи, що будуть якнайбільше ближчими до нас.

Діана Павлусь